Українська національна інвентаризація лісів використовує підходи до оцінки екологічних показників, що загалом відповідають підходам інших НІЛ Європи: використовується вичерпний перелік показників, наявні відповідні методики збору та представлення даних. Серед іншого, це означає, що є можливості для гармонізованого порівняння результатів з НІЛ інших країн, а також наявні необхідні умови та створені достатні можливості для представлення екологічних показників НІЛ України для європейської та міжнародної звітності.
Представлені оцінки показники біорізноманіття, що стосуються структури насаджень підтверджують, що тривалий період ведення лісового господарства орієнтованого переважно на досягнення високої продуктивності насаджень врешті привів до значного поширення простих за структурою насаджень (одноярусні, одновікові, монокультури). В умовах зміни клімату подібні насадження є нестійкими та вразливими до зовнішніх впливів. Це вимагає розширення практики впровадження у лісовому господарстві України методів наближеного до природи лісівництва, спрямованих на формування насаджень комплексної структури.
Санітарний стан насаджень та дерев не виглядає загрозливим. За оцінками WWF наявність 5-8% сухостою є необхідною природною умовою розвитку насаджень, при цьому понад 85% дерев за результатами дослідження взагалі не мають ознак ослаблення. Попри те, що ці фактори потребують подальшого локального аналізу, в цілому умов для надмірного поширення санітарних рубок не виявлено. Серед умов відмирання дерев переважають природна конкуренція, ентомошкідники та хвороби. Всихання насаджень спостерігається найбільше у віці 50-80 років. В сукупності зазначені фактори, можуть свідчити про недостатній обсяг доглядів (прохідних рубок).
Включення до національної інвентаризації показників загального стану (крони) дерев (дефоліація, дехромація до 2016 року оцінювалися на ділянках екологічного моніторингу І рівня) поки що не дало результатів, які можна прийняти за достовірні оцінки. Крім недостатньої обсягу польових даних, існує об’єктивна потреба розширеного тренування персоналу НІЛ для оцінки цих показників. В більш загальному контексті, проблема полягає в розширенні ролі національної інвентаризації лісів як єдиної платформи для національного моніторингу лісів в рамках загальнодержавної системи моніторингу довкілля.
Дослідження виявило потребу подальшого комплексного аналізу показників, що дозволяв би аналізувати інформацію кількох звітних таблиць. Наприклад, буде логічним надалі проаналізувати відносні об’єми накопичення сухостою в насадженнях в порівнянні з загальними запасами деревостанів. Відповідно поширення впливів на насадження, покриття підліском та надґрунтовою рослинністю, об’єми сухостою доцільно надалі проаналізувати в комплексі з даними про повноти деревостанів.
Приклади різних країн з оцінок екологічних умов та біорізноманіття на основі даних НІЛ, свідчать про можливості використання мережі інвентаризаційних ділянок для моніторингу стану територій Natura 2000, оцінок природності насаджень, класифікації лісів за екологічними умовами зростання, а також оцінок біорізноманіття на рівні інвентаризаційних ділянок. Для України розвиток Смарагдової мережі є серед пріоритетів природоохоронної діяльності, і мережу інвентаризаційних ділянок НІЛ можна розглядати в якості мережі на якій щорічно збираються достовірні дані для моніторингу стану територій Смарагдової мережі. Виявлені в Україні території пралісів, квазіпралісів та природних лісів також може бути об’єктом відповідного моніторингу при проведенні НІЛ. Включення до НІЛ України показника європейських типів лісу в поєднанні з інвентаризацією лісів з використанням даних дистанційного зондування землі дозволять уточнити оцінки природності лісів, базуючись на ареалах поширення тих чи інших деревних порід. Інвентаризації лісів з використанням даних ДЗЗ може розвиватися напрямок побудови спеціальних екологічних карт, наприклад карт індексів різноманіття для опису відмінностей в розмірах дерев. Наявні дані НІЛ також можуть бути основою подальших наукових дослідження щодо оцінки (індикаторів) біорізноманіття на рівні інвентаризаційних ділянок (оцінки складності фітоценозу).